Альпійські гори та луки — це край пасучихся корів і овець. Підіймаючись вгору, ти почуєш лагідний дзвін їхніх дзвіночків. Після першого озера ми дістаємося плато, де повно цих постійно жуючих створінь. Роблячи перерву на перекус, можна спостерігати за тваринами, а вони — розглядати нас зблизька. Чому зблизька? Коли ми були там з групою, корови самі підходили й обнюхували учасників. Після обіду повертаємо ліворуч, підіймаємося через перевал і потрапляємо в сусідню долину, де чекає ще одне, неймовірно красиве озеро. Спокій, майже немає людей, пейзаж захоплює дух — ідеальне місце, щоб побути з природою і зануритися у власні думки. Це справді відокремлене місце. Якщо попереднє озеро було, як дзеркало, що відбиває все навколо, то це зовсім інше. Бірюзова вода, нікого поблизу — усе створює ауру таємничості. У такій атмосфері ідеально сісти й поміркувати про сенс життя, помедитувати чи просто подумати. Саме це ми й зробимо — розсядемося навколо озера й зануримося в споглядання цієї краси. Після медитації та відпочинку настане час першого або чергового підйому на нескладний Вінтеркогель (2000 м). Ти відчуєш себе справжнім підкорювачем, а вид на маленьке озеро біля підніжжя гори вражає. Наступне в програмі — озеро ВієЗеє. Ми пройдемо вія феррату. Рухаючись з групою спокійно й без поспіху, роблячи фото, перерви на перекус, медитацію та спроби сил на ферраті з обв’язкою та вусами, усе триватиме близько 4–5 годин. Але яка це буде пригода! Ночувати будемо високо в горах на висоті 2000 м. Не хвилюйся — це не та висота, на якій виникає гірська хвороба. Після такого активного дня заснеш, як дитина.